8 червня відбулося закриття XX зльоту в м. Умані. Борщівський агротехнічний коледж продемонстрував художні та вокальні номери на концерті переможців обласного етапу Всеукраїнського фестивалю «Софіївські зорі». Постановка вражала професійністю, артистизмом, неймовірним талантом учасників з Борщівського агротехнічного коледжу! Шквал оплесків, теплота глядачів не відпускала нашу БОРЩІВСЬКУ АГРАРНУ МОЛОДЬ зі сцени. Студентський та педагогічний колектив Борщівського агротехнічного коледжу пишається вами!!!
А до Вашої уваги "Накувала зозуля" у виконанні Інни Ониськів, Наталії Морозко та студентів БАТК!

Черкащина гостинно зустріла на своїй землі делегацію Борщівського агротехнічного коледжу в м. Умані на XX зльоті студентських лідерів аграрної освіти. В перший день, 6 червня, відбулося урочисте відкриття зльоту (привітання гостей і творчих колективів міста), екскурсія «Знайомство з історією Уманського національного університету садівництва» та екскурсія до Національного дендрологічного парку «Софіївка». Не менш насиченим був і другий день: агрополітичні дебати, засідання Об’єднаної ради студентського самоврядування, конкурс «Стратегічний розвиток аграрного сектору – бачення молодих українських спеціалістів», відвідування промислових підприємств та фермерських господарств і завершився день фестивалем «Тобі, Україно, моя пісня!».

7 червня відповідно до графіку засідань методичних комісій навчальних закладів І-ІІ р.а. Тернопільської області на базі Чортківського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ відбулася презентація економічних робіт-досліджень у виконанні студентів коледжів області. Борщівський агротехнічний коледж представляла студентка групи К-21 Зурнаджи Реджина (науковий керівник Сарап Роман) з дослідженням на тему «Поведінкова економіка: емоції та прийняття рішень». Бездоганний виступ студентки БАТК та надзвичайна гостинність колег із Чорткова, очолюваних їхнім директором Жовковською Т.Т. залишили найкращі враження і спогади.

Зустріч з одногрупниками. Вона повертає всіх у ті незабутні роки юності, спогади, які так бережуться у пам’яті. І скільки б років не пройшло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. А тим паче ще й такий поважний ювілей – 50 років. Прекрасної літньої днини з усіх усюд з’їжджалися колишні студенти, випускники 1968 року Борщівського тоді ще технікуму механізації сільського господарства.

Сльози, посмішки, зойки, здивування, обійми, поцілунки - усе зливалося у єдиний гамір. Сивина посріблила скроні, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – великий життєвий досвід, підростають онуки, а у спогадах – юність.

Якраз у ці дні, подумати тільки, півстоліття тому, всі вони пішли у світ широкий, кожен своїм шляхом. Хтось досягнув у житті більших успіхів, хтось – менших, та це не затьмарило радості зустрічі. Позліталися до міста своєї юності, щоб поспілкуватися, згадати, порівняти, порадіти та посумувати.  

Невблаганний час забирає в минуле усе нові і нові роки. І якщо в дитинстві вони плелись нескінченою чередою, а в молодості їх просто не помічали, то тепер зорепадом летять літа, і з сумом приходить усвідомлення, що їм не буде вороття.

Більша частина життя уже позаду і багатьох уже немає в живих. Сивочолі випускники, пом’янули добрим словом викладачів та одногрупників, поклали квіти до їх могил на міському кладовищі.

А потім були спогади. Спогади про перше кохання, дружбу, симпатії, і взагалі про все незабутнє.