На пам’ятний захід були запрошені гості, прийшли борщів’яни, зібрались працівники та студенти освітнього закладу. Лунали спомини свідків примусового виселення лемків з рідних земель, наводились історичні довідки життя, культури, та побуту, лунали пісні Лемківщини. А також, ми мали змогу доторкнутись до автентичних лемківських костюмів та вишитих жіночих сорочок, які презентувала Наталія Белюх (спадок від бабці).
І ці лемківські вишиванки мені не давали спокою, виникло велике бажання придбати й собі таку красу (хоч я є шанувальницею чорної борщівської сорочки). Я вивчала історію та побут лемків, цікавилась вишивкою Лемківщини – самобутнім та оригінальним явищем в історії українського народного мистецтва. Вишиванки вирізнялися досить простими орнаментами. Виявляється, що простота вишитих візерунків сповна компенсувалася яскравими красивими нитками та тканинами. Саме тому одяг лемків виглядав дуже яскраво і святково. На більшості сорочок лемкині вишивали зірочки або ромби. Спочатку переважав геометричний орнамент і лише в 30-ті роки минулого століття почали з’являтися квіткові та рослинні узори, які вимальовували певні замкнуті композиції. Цікаво, що кольорова гама була червоно-синьою, а найпопулярніша техніка вишивки-хрестик та гладь. Характерним є й те, що на сорочці було кілька узорів, в різних кольорових гамах, це і є особливою відмінністю від інших вишиванок.
Лемківські вишиті сорочки мали сті́йку, або викладний комірець, який вишивали і пришивали до нього широке мереживо (жабку). У вишиванках були присутні і вишиті манжети, вишиті вставки на грудях та рукавах, зустрічні складки на грудях та збірки на плечах.
Початок покладено, а що ж далі? Шукаю тканину для вишивки і розумію, що сама не справлюся, бо не просто знайти те, що потрібно. На товстішому полотні вишивати легше, а на тоншому набагато важче. На першому виходять хрестики великі і вони зроблять орнамент об’ємним. На тоншому хрестики маленькі і делікатний узор. Не можу зробити вибору. І тому набираю телефон хорошої знайомої,майстрині-вишивальниці Анни Марущак. Вивчивши орнамент, мисткиня професійно вибирає тонке полотно, щоб передати красу узору ( на моїй сорочці чотири різних орнаменти, дрібненький хрестик), підбирає нитки ДМЦ, забирає все з собою. І вже за місяць віддає неймовірно красиву вишивку. А далі треба пошити сорочку, та в лемківської вишиванки особливий крій і його треба зберегти. За цю роботу береться вмілий майстер-модельєр Ірина Вислоцька. Пройшло трохи часу і моя лемківська вишиванка готова, витримано старовинну викрійку, пришивний комірець з мереживом (жабка). Дивлячись на рукотворну красу, я горда з того, що маю пам’ятку про моїх діда Івана та бабку Меланію, цьоцю Марію, всіх лемків-сусідів та родичів, яких знала, для яких Лемківщина була рідною, милою, незабутньою, бо там залишилось коріння роду, де вони були щасливі!

Художній керівник

Ольга Костюк